Вхід Реєстрація

Вступ до 1 класу

27.03.2016

 

 

Шановні батьки!

Звертаємо вашу увагу, що заява до першого класу приймається лише при наявності всіх перелічених документів.
Прийом документів
для мешканців мікрорайону відбудеться 
з 23 квітня по 31травня 2018 року

Перелік документів

  1. Оригінал та копія свідоцтва про народження дитини
  2. Медична карта оригінал
  3. Підтвердження місця проживання 

Прийом документів дітей, що не мешкають на території обслуговування, та дітей, чиї старші брати та сестри навчаються в ліцеї, відбудеться  з 01 червня по 15 червня при наявності вільних місць

 

Відповідно до чинного законодавства співбесіди та зустрічі з психологом проводитись не будуть

 

ЯК ПРИЙМАТИМУТЬ ДО 1-Х КЛАСІВ 

 
Департамент освіти та науки, молоді та спорту, оприлюднив свій наказ від 19.01.2018 року за №25 „Про організаційні заходи щодо прийому дітей до 1-х класів закладів загальної середньої освіти міста Києва у 2018 році”. 
Відповідно до наказу:
Заяви розпочнуть приймати лише з 23 квітня 2018 року при наявності необхідних документів (  медичної картки, свідоцтва про народження та його копії) 
 
До 26 січня 2018 року в кожне Управління освіти разом із навчальними закладами мають визначитися, які навчальні заклади будуть відкривати перші класи. Чому це важливий момент, бо, наприклад, заклад має назву „Гімназія” чи „Ліцей”, а такі заклади можуть і не відкривати початкові класи. Тобто рішення про відкриття перших класів – це спільне рішення самого закладу та Управління освіти району.
 
До 20 лютого 2018 року спільно навчальний заклад та Управління освіти визначають скільки перших класів заклад буде відкривати і яку кількість учнів до них набирати, так, щоб не порушувати закон і в класі було б не більше ніж 30 учнів.
 
До 26 лютого 2018 року Управління освіти мають попередньо повідомити навчальним закладам, яка за цими навчальними закладами закріплюється територія обслуговування. Це важливо, адже було багато закладів „нового типу”, за якими мікрорайон (територія обслуговування не закріплювалась).
 
До 22 березня 2018 року навчальні заклади мають отримати розпорядження РДА про те, яка територія обслуговування закріплюється за навчальним закладом.
 
До 26 березня 2018 року навчальні заклади розміщують інформацію про територію обслуговування на свої сайтах та на інформаційних стендах.
 
З 26 березня 2018 року по 22 квітня 2018 року навчальні заклади проводять роз’яснювальну роботу серед мешканців мікрорайону про порядок прийому дітей до 1-х класів. Це важливий етап, бо необхідно усіх майбутніх першокласників виявити, з’ясувати наміри їхніх батьків, попередити їх, щоб не забули вчасно подати документи.
 
З 23 квітня 2018 року по 31 травня 2018 року здійснюється прийом документів дітей та зарахування, які проживають на закріпленій території обслуговування, тобто в мікрорайоні школи (заява, медична картка, копія свідоцтва про народження).
 
З 01 червня 2018 року по 15 червня 2018 року навчальні заклади здійснюють прийом документів та зарахування дітей на вільні місця, які залишились прийому дітей з мікрорайону.
 
До 01 вересня керівник навчального закладу видає наказ про зарахування.
 
 


Мікрорайон ліцею: (відповідно до Розпорядження Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації від 05.03.2018 № 112 «Про організацію обліку учнів та закріплення територій обслуговування за закладами загальної середньої освіти району»)http://golos.kievcity.gov.ua/files/2018/3/7/112.pdf

  • Пр. Голосіївський № 5, 7, 9, 11,13, 15, 15-а,б, 17, 19, 21, 23, 25, 27. 
  • Пр. Науки № 4, 6, 10, 16, 16а, 18, 20, 22.
  • Пров. Малокитаївський  № 4, 6, 10, 12.
  • Вул. Голосіївська : всі будинки.
  • Вул. Саперно-Слобідська № 22, 24. 
  • Вул. Ковельська: всі будинки.
  • Вул. Забіли: всі будинки.
  • Пров. Керамічний: всі будинки.
  • Пров. Ремісничий: всі будинки.
  • Пров. Полоцький: всі будинки.

 

 

Що треба знати батькам щодо вступу до ліцею

Ласкаво просимо до нашої родини!!!

Вступ  до школи– це новий, невідомий, але цікавий  момент у житті дитини.

 Це перехід до нового способу життя та умов діяльності до  нового стану в суспільстві, нових взаємовідносин з дорослими та однолітками.

     

 Одні діти з упевненістю переступають шкільний поріг, інші – навпаки, вже сумніваються у власних можливостях.

  •  Дитина повинна бути твердо впевнена, що її приймають і позитивно оцінюють інші люди.
  •  Вона повинна бути впевнена, що здатна робити щось самостійно і добре.
  •  У неї повинно бути розвинене почуття власної значимості.
     

 Запевняйте дитину в тому, що вона  потрібна, цінна, улюблена, що вона здатна досягти успіху.

Дитина з позитивною самооцінкою навіть невдачу буде оцінювати як випадковість, не буде зациклюватись на ній.

Для дитини, яка звикла до того, що дорослі вважають її невдахою, нездатною на серйозні дії, будь-яка проблема закріплює її низьку самооцінку. І потім вона вже наперед буде думати: «У мене нічого не вийде, я не здатна зробити цього».

    Завдання батьків – формувати позитивне ставлення до життя, до закладу, до вчителя.

    Ніколи не можна говорити при дитині, що їй буде погано,  важко в школі!!!
 

Розроблені такі показники готовності до навчання у нашому ліцеї:

  • здатність до довільної, цілеспрямованої, вольової поведінки:вміння зосередитися в класі, не звертати увагу на подразники, що  відволікають, орієнтуватися на вказівки вчителя, уважно слухати та точно їх виконувати;
  •  інтелектуальна готовність:

 розвинуте наочно-образне мислення, вміння аналізувати, порівнювати, узагальнювати, виділяти істотні ознаки предметів, робити висновки, будувати речення, висловлювати свої думки;

  • фізична розвиненість дитячого організму;
  •  достатній розвиток дрібної моторики рук;
    • достатній рівень розвитку психічних процесів:

 уваги, пам'яті, спостережливості,уяви.

Для дитини ви - зразок мовлення, адже діти вчаться мови, наслідуючи, слухаючи, спостерігаючи. Ваша дитина обов’язково говоритиме так, як говорите ви.

Дитина успішно засвоює мову в той момент, коли дорослі слухають її, спілкуються з нею, розмовляють. Виявляйте готовність слухати. Якщо роль слухача вас втомлює, якщо ви поспішаєте, не забувайте: терпіння, виявлене вами в дошкільний період, суттєво полегшить ваші проблеми в майбутньому.

Приділяйте дитині якомога більше часу. Саме в дошкільні роки закладаються основи впевненості в собі та успішного мовного спілкування поза сім’єю. Від ступеня раннього мовного розвитку залежатиме подальший процес розвитку дитини в школі.

Не забувайте, що мова та мовлення краще розвиваються в атмосфері спокою, безпеки, любові.

У кожної дитини свій темперамент, свої потреби, інтереси, симпатії та антипатії, поважайте її неповторність.

Ставте для себе та для дитини реальні завдання. Ведіть і спрямовуйте, але не підштовхуйте.

Забезпечуйте дитині широкі можливості користування кожним із 5 відчуттів: вона повинна бачити, слухати, торкатися руками, куштувати на смак різноманітні елементи навколишнього світу.

 Допомагайте дитині розвивати дрібну моторику м’язів руки, аби їй було легше опанувати письмо. Для цього необхідно багато вирізати, малювати, зафарбовувати, будувати, складати невеликі за розміром деталі, зображення тощо.

 Забезпечуйте всі можливості та умови для повноцінної гри дитини. Гра – це її провідна діяльність, це її робота.                      

  Л. Виготський зазначав: «Чим краще дитина грається, тим краще вона підготовлена до навчання в школі».

Допомагайте дитині осягнути склад числа. Немає необхідності, щоб дитина механічно могла рахувати  до 100 і більше. Нехай вона рахує до 10-20, але їй вкрай необхідно розуміти, знати, з яких чисел можна скласти 5, а з яких – 7 тощо. Це є основою понятійного розуміння основ арифметики, а не механічного запам’ятовування.

Працюйте з дитиною над розвитком її пам’яті, уваги, мислення. Для цього сьогодні пропонується багато ігор, головоломок, задач у малюнках, лабіринтів тощо в різних періодичних та інших виданнях для дітей.

Запровадьте для дитини вдома єдиний режим і обов’язково дотримуйтеся його виконання всіма членам родини.

Дитина повинна мати вдома певне доручення і відповідати за результат його виконання.

Необхідною умовою емоційно-вольового розвитку дитини є спільність вимог до неї з боку всіх членів родини.

Не завищуйте і не занижуйте самооцінки дитини, оцінюйте її результати адекватно, і доводьте це до її відома.

 

 Яке головне завдання батьків в період адаптації дитини до навчання в школі?

Основа батьківської позиції взагалі полягає в тому, що вдома у жодному випадку не можна дублювати вчителя в закладі. Батько ніколи не повинен ставати другим вчителем. Основне завдання батьків в допомозі першокласникові - емоційна підтримка, надання максимально можливої самостійності в організації його власних дій по виконанню правил встановлених в ліцеї.

Розповісти про те, що чекає дитину цього дня.

За декілька днів почати вводити його в ритм "підйому і відбою".

Улюблене ведмежа (лялька або улюблена іграшка) повинне бути взяте з собою в портфель (він теж в перший день піде вчитися).

Можна дати дитині з собою камінчик – амулет (забезпечує «зв'язок з батьками»).

Основний одяг повинен бути новим і особливим (шкільна форма), але певна деталь одягу повинна бути знайомою і улюбленою (шкарпетки, майка, значок на сорочці і ін.)

Мобільний телефон першого вересня (і взагалі в період адаптації) краще з собою не давати. Дитина гірше звикає до нової життєвої ситуації і нових дорослих, якщо у нього є можливість постійного контакту з батьками).

Квіти вчителеві повинні бути такими, щоб дитина відчувала їх особливу красу (хай їх буде небагато). Краще, якщо дитина вибиратиме квіти разом з вами. Це важливо, щоб у нього не виникало відчуття, що інші діти принесли красиві квіти, а він – погані.

Приготувати все звечора, щоб вранці не виникло суєти або паніки. Розрахувати час, щоб дитина зранку могла не поспішаючи поїсти, сходити в туалет.

 Які непередбачені труднощі можуть виникнути першого вересня?

Часто діти (особливо ті, що не відвідували раніше дитячих садів або дитячих груп) в останню мить відмовляються розлучатися з мамою або татом, які привели їх в школу, починають плакати, чіплятися за батьків. У такій ситуації краще піти на заняття разом з дитиною. Для цього потрібно наперед звільнити собі весь день. Про можливість ходити разом з дитиною на уроки краще поговорити з вчителем (адміністрацією школи) на батьківських зборах завчасно.

Які непередбачені труднощі можуть виникнути другого вересня?

Мама будить Петрика другого вересня: «Вставай. Пора йти в школу!» Петя: «Я ж вже вчора сходив.»

Що робити, якщо дитина зранку погано себе почуває, а потрібно йти в школу?

У шести-семирічних дітей рідко трапляється «запалення хитрості». Або дитина дійсно хворіє, або погане самопочуття пов'язане з необхідністю йти в школу. У будь-якому випадку варто це перевірити. Якщо дитина після того, як Ви залишили її вдома, відразу відчуває себе краще, то, можливо, її погане самопочуття пов'язане із стресом, що отримала в школі. Постарайтеся з'ясувати (у дитини, у вчителя, у знайомих дітей), що відбувалося в школі вчора, позавчора. Важливо зрозуміти, що відбувається, особливо якщо таке повторюється систематично.

Якщо ж Ви все таки вирішили відправити дитину до школи, давши їй пігулку від головного болю (або не виявивши ніяких симптомів хвороби), не робіть цінністю подолання нею поганого самопочуття. Не хваліть дитину за те, що вона пішла в школу, переборовши себе. Якщо Ви гордитиметеся, що Ваша дитина вчиться (трудиться), незважаючи на своє погане самопочуття, то у неї може підсвідомо закріпитися установка на хворобу: можна добитися похвали, хворіючи.

Як реагувати, якщо дитина злиться на вчителя (дітей) в школі або відчуває страх перед школою?

Перш за все: не забороняти переживання. Не потрібно твердити дитині: «Не можна злитися! Не можна боятися!» Переживання – цілком природна річ, і вони повинні мати право на існування. Проте необхідно обговорити з дитиною, що викликає страх або злість, разом з нею зрозуміти, чому інші люди здійснюють дії, що викликають у неї ті або інші емоційні реакції. Розуміння дій інших часто саме по собі знімає переживання. Є і інші культурні форми, що допомагають людині справлятися із страхом. Для дітей це, перш за все, читання страшних казок в ситуації повної захищеності (на маминих колінах). Казки дають людині пережити відчуття неминучості торжества добра над злом, співпереживання радості і співчуттю, що забезпечують перемогу маленького, слабкого, але доброго, над великим злом. Інша корисна для дітей форма культурного подолання страху - спортивні ігри, що викликають переживання азарту, упевненості в перемозі.

В процесі дорослішання дитина повинна отримати досвід подолання труднощів і конфліктів. Завдання дорослих полягає в тому, щоб, знаходячись поряд, допомагати дитині визначати конструктивні способи своєї поведінки в таких ситуаціях. 

Що робити, якщо потрібно поспішати в школу, а дитина не поспішає?

Психологами відмічений негативний вплив активного організуючого тиску дорослого на дитину. Якщо постійно квапити дитину: «Давай швидше, ми вже спізнюємося! Ну що ти копаєшся?!», - то може, навпаки, закріпитися зворотна реакція. Сформується захисний стереотип «повільності»: у будь-якій ситуації, що вимагає швидкого реагування, дитина сповільнюватиметься і «гальмуватиме». У цьому вона нітрохи не винна, так її організм захищається від тривоги і напруги, викликаних "емоційним пресингом" зовні.Тому доцільно проводити "профілактику цейтнотів". З цією метою, організовуючи збори дитини в школу, бажано:

Передбачити раніше вставання, що дозволяє дитині прокидатися, снідати, одягатися, умиватися в його власному темпі.

Прослідкувати, щоб дитина зібрала портфель і приготувала одяг і взуття звечора.

Як ставитися до невдач дитини, майже неминучих на початку шкільного життя?

Батьки часто відносяться різко негативно до перших невдач дитини. Негативні оцінки дорослих підвищують тривожність дитини, його невпевненість в собі і своїх діях. Це, у свою чергу, веде не до поліпшення, а до погіршення результатів. Так складається порочний круг. Постійні побоювання дитини почути негативні оцінки з боку домашніх приводять до страху зробити помилку. Це відволікає дитину від сенсу виконуваних ним завдань і фіксує його увагу на дрібницях, примушує переробляти, виправляти, нескінченно перевіряти. Прагнення зробити роботу якнайкраще на цьому етапі тільки погіршує справу. Особливо сильно це виявляється у тривожних, здібних, старанних дітей.

Тому найправильніше відношення до перших поразок дитини – відношення з розумінням, підтримка, допомога: «У тебе все вийде. Я тобі допоможу». Важливо створити умови для переживання дитиною (хоч би іноді) власної перемоги.

Які типові прояви стресу і дезадаптації?

Дитина часто плаче (більше, ніж зазвичай).

У неї, на відміну від звичайного, пригнічений або, навпаки, збуджений стан (гірше засинає).

Дитина проявляє необґрунтовану агресію (лається, нападає, відповідає агресивно, лізе в бійку).

Дитина відмовляється йти в школу.

Як можна знімати стрес?

Забезпечити ритмічне життя і порядок будинку (тут дуже важливий власний приклад і наслідування його дитиною).

Важлива тепла, природна, спокійна манера поведінки дорослих вдома (без зривів, підвищеного тону).

Необхідне на якийсь час продовження традиційних «дитячих» ритуалів укладання, їжі, умивання, сумісної гри-обіймів, читання на ніч, які були прийняті в дошкільному дитинстві дитини.

Знімають напругу гри з водою, піском, малювання фарбами (з дозволом забруднюватись - відсутністю критики або засудження за забруднений одяг, підлогу!), виготовлення колажів в "рваній" техніці (рвати кольоровий папір, старі журнали і клеїти з них картини), спортивні ігри на повітрі (м'яч, скакалки, «класики» і ін.)

Надзвичайно важлива відсутність зайвих постійних подразників (телевізор, приймач).

Необхідно давати дитині можливість переживати час від часу справжню дитячу радість (свято, театр).

Для багатьох краще всього знімає напругу відпочинок на природі (особливо, праця)

Які незвичайні прояви дитини

вимагають звернення до фахівця?

Страхи (нічні страхи). Енурез (нетримання сечі), особливо якщо перед школою цього вже не було.Гризіння нігтів, заїкання або сіпання повік, лицьових м'язів. Яскраво виражена агресія.

Про що краще запитати дитину, коли вона повертається з школи? 

Психологи встановили, що батьки своїми питаннями про школу показують дитині свої пріоритети і цінності. Марійку мама завжди питає дорогою додому: «Що ти сьогодні отримала? Тебе хвалили або лаяли?». Ваню питають про те, з ким він подружився, чи було йому цікаво. Петю про те, що він нового сьогодні дізнався. Сашу – що було в школі на сніданок, чи не зголоднів він.

Саме те, про що Ви весь час питаєте, і покаже дитині, що для Вас в житті головне, а що другорядне. Він інтуїтивно орієнтуватиметься, швидше за все, на Ваші цінності. Це не означає, що він і розвиватиметься саме відповідно до ваших бажань. Часто буває так, що дуже різко заявлені батьками пріоритети викликають важкі кризи у дитини, що відчуває, що він не в змозі відповідати цим батьківським запитам. Іноді, навпаки, орієнтуючись на інтереси батьків, дитина починає ігнорувати освітні цінності школи.

З Ваших питань про школу дитина повинна зрозуміти, що Вам цікаво все, що з ним відбувається, що Вам важливі його успіхи, але Ви любите і приймаєте його таким, який він є. 

Що не може бути зроблене без участі батьків?

 Без участі батьків не може бути побудована самостійність молодшого школяра в організації свого робочого місця, у виконанні домашніх робіт, в підготовці свого одягу і портфеля до завтрашнього дня. Культивування самостійності – це відповідальна і поступова робота часто буває простіше щось зробити самому, чим чекати, поки це зробить дитина. Іноді дії дитини представляють для неї реальну небезпеку. І тоді батьки застерігають її: «Не роби сам, це небезпечно (важко), за тебе зроблю я». Ця неправильна установка приводить до «вивченої безпорадності», відмові дитини надалі від будь-яких самостійних дій, невірі у власні сили.

За чим повинен простежити батько, якщо він хоче допомогти дитині вчитися?

Найголовніше завдання батьків під час шкільного навчання дитини – не стати вчителями-дублерами, а залишитися батьками, що приймають, розуміють і люблять свою дитину, незважаючи на його шкільні успіхи або невдачі. Тому і стежити батько винен, в першу чергу, за рівнем самостійності дитини в домашніх справах (у тому числі і у виконанні шкільного домашнього завдання).

Якщо до початку навчання в школі дитина не опанувала прийомами самостійного одягання (наприклад, зав'язуванням шнурків), укладання спати, прибирання «своєї території», чищення зубів перед сном і ін., то це – найперша турбота батька. Причому окремі справи або дії дитина до цього часу вже може виконувати самостійно, без нагляду дорослого і за власною ініціативою.

З першого вересня до цього додаються:

підготовка столу до виконання домашньої роботи;

збір портфеля;

підготовка за допомогою батьків шкільної форми (або одягу і взуття, в якому завтра дитина піде в школу).

Як допомогти дитині організувати своє робоче місце?

По-перше, особистим прикладом. Якщо на Вашому робочому місці постійний безлад, то абсолютно марно привчати до порядку дитину.

Коли Ви покажете дитині своє робоче місце (кухонний стіл, письмовий стіл, робочий стіл), то звернете її увагу, якими предметами Ви користуєтеся, для чого вони потрібні і в якому порядку Ви їх розкладаєте на робочому місці.

Хай дитина розповість Вам, якими речами вона користується при підготовці до уроків і як їй зручніше за них розкласти на столі. Визначивши разом з дитиною зручні для різних речей місця, можна наклеїти на поверхню столу наклейки – «будиночки» для кожної речі.

Зверніть увагу на позу сидячої за столом дитини. Їй ще важко контролювати себе, вона не дуже добре відчуває власне тіло, а тим більше важко довго сидіти в одній позі. Можна зробити декілька фотографій сидячої в різних позах дитини, а потім вивчити їх разом з нею – імітуючи ці пози і обговорюючи, чим вони погані (викривлення хребта, затікання ніг, закривання власної роботи від світла і ін.). Навчіть її різним веселим вправам, які краще робити в перервах між заняттями (якщо їй вже показали в школі, хай покаже їх Вам), – вправи для пальців рук, фізкультхвилинки під ритмічні вірші.